Рок-дні
на Мазепі-фест, символічно об”єднані
в один, розпочалися теж символічно – із
залпу козацької гармати. Взагалі все
виглядало досить симпатично і
багатообіцяюче: одразу біля входу на
Співоче поле майоріли, чекаючи на
покупців, футбоки з написами „Вимагай
кращої долі!” та іншою лірикою, трохи
поодаль можна було придбати українські
книжки, касети та мультимедіа, про які
вперто кажуть, що „їх у нас нема”. Парком
Перемоги снували натовпи строкато
вбраної молоді, концентрація відомих
людей на квадратний метр згаданої площі
помітно зросла. Цього разу фест вкотре
пройшов випробування погодою: якщо в
попередні роки йшов дощ, то тепер на
розпечених лавочках не можна було
всидіти, і народ розповзався по прилеглих
схилах, шукаючи затінку. Цікаво було
дивитися, як із пересуванням тіні
заповнювалися й відповідні сектори на
Співочому полі.

Рок-фест:
день другий (третій)

Рок-дні
на Мазепі-фест, символічно об”єднані
в один, розпочалися теж символічно – із
залпу козацької гармати. Взагалі все
виглядало досить симпатично і
багатообіцяюче: одразу біля входу на
Співоче поле майоріли, чекаючи на
покупців, футбоки з написами „Вимагай
кращої долі!” та іншою лірикою, трохи
поодаль можна було придбати українські
книжки, касети та мультимедіа, про які
вперто кажуть, що „їх у нас нема”. Парком
Перемоги снували натовпи строкато
вбраної молоді, концентрація відомих
людей на квадратний метр згаданої площі
помітно зросла. Цього разу фест вкотре
пройшов випробування погодою: якщо в
попередні роки йшов дощ, то тепер на
розпечених лавочках не можна було
всидіти, і народ розповзався по прилеглих
схилах, шукаючи затінку. Цікаво було
дивитися, як із пересуванням тіні
заповнювалися й відповідні сектори на
Співочому полі.

Музична
програма виявилася насиченою і
різноманітною. Як зазначив режисер
дійства Сергій Архипчук, організатори
намагалися представити різні жанри і
відбирали насамперед ті гурти, які, на
їх думку, є носіями сучасної української
культури, формують і навіть випереджають
її.

Писати
про музику – невдячна справа. Її треба
слухати, а у випадку з „Мазепа-фестом”
– ще й дивитися. Бо кожен із 44 гуртів,
що виступили на сцені Співочого поля
протягом двох рок-днів, влаштував (або
ж намагався влаштувати) зі свого виступу
справжнє видовище, будь то „Трансформер”
зі смолоскипами, „Царство небесне” з
їх барабанщиком-вокалістом чи тернопільські
„Холодне сонце” в чорних строях.

Географія
учасників представляла всю Україну –
від Луганська до Терополя. З новачків
заслуговували на увагу „Сонцекльош”
з їх поєднанням етно та реггі, „Джа і
Ра”, „Да біт” (Одеса) та „Майже колір”
(Запоріжжя), котрі назвали свою музику
„козацьким позитивом”. До речі, дивна
тенденція вимальовується серед молодих
команд – взяти собі таку назву, що її
не лише запам”ятати, але й вимовити
важко.

Гарне
враження справили й полтавські гурти.
Особливо тепло вітали знайомих із
попередніх фестів „Дельтору” (у дещо
оновленому складі, але з незмінним
лідером Євгеном Янкевичем) та колоритний
„Контрабас”. Як завжди, потужно виглядала
„Арахнофобія” Валерія Власенка. Доволі
драйвовим, хоч і двомовним був виступ
місцевих „ДМЦ”. Забуваючи, що в чужий
монастир зі своїм статутом не ходять,
хлопці направо й наліво розповсюджуються
про те, як вони погодилися вшанувати
фестиваль своєю присутністю, і як їм
доводиться заради цього перекладати
пісні українською, що організаторам
слід змінити мовну політику і т. д. Так
і кортить сказати: люди добрі, та не
треба було так обтяжуватися!

Вперше
на фест завітали такі вже відомі гурти,
як „Королівські зайці”, львівські
грузинки „Горгішелі”, харків”яни
„Папа Карло” і „Калєкция”. Учасник
попереднього фестивалю Тимофій Хом”як
(гурт мандрівних дяків „Вертеп”) цього
разу зі свією командою не виступав, а
обидва дні мужньо відбув за розкладкою
з українськими дисками та книжками від
мистецької агенції „Арт-Вертеп”,
вдовольняючи попит на вітчизняну
продукцію.

Суміш
бардівської пісні та рок-н-ролу подарували
глядачам відомий з колишніх часів гурт
„Рутенія” спільно з Едуардом Драчем,
а у виконанні формації „Хореа козацька”
звучали давні козацькі піснеспіви.
Виступ Фоми (котрий, до речі, цього разу
був сам, без „Мандрів”, проте нітрохи
від цього не втратив) був на диво коротким.
Глядачі були дещо спантеличені такою
лаконічністю, проте сам Фома розчарованим
не виглядав. „У вас прекрасний фестиваль!
Я хотів би, щоб якнайшвидше з”явився
пам”ятник Мазепі, і щоб Мазепа-фест
проходив не лише в Полтаві, а й на
Сорочинському ярмарку, і в Києві”, –
видав він журналістам.

Як
і годиться для ювілею, звучали слова
вітань. З цією приємною місією до Полтави
завітали екс-депутати „нашоукраїнці”
Руслан Князевич та Ольга Герасим”юк.
„Тут зібралася молодь, котру вже не
можна змусити робити те, чого вона не
хоче. Бо ви знаєте, що таке свобода!” –
запевнила остання.

Ближче
до ночі виступали хедлайнери. Першого
дня це були нова зірка – вінницький
„ТіК”, що, як виявилося, людською мовою
значить „тверезість і культура”, та
івано-франківська „Перкалаба”.
Вокаліст-баяніст тверезокультурної
формації Віктор Бронюк із незворушною
міною відспівав свої стьобні хіти
„Олені”, „Баби”, „Алкоголізм” та
„Сосюра” (!), чим довів глядачів до
екстазу, тож „Перкалаба” прийняли вже
цілком розігріту і готову до всього
публіку.

А
завершальну крапку у рок-марафоні
поставили рокабіли „От вінта!” (Рівне),
„Гайдамаки” та „Кому вниз”. Слід
зазначити, що „Гайдамаки” часів першого
„Мазепа-фесту” і нинішні – це, як то
кажуть, дві різні речі. Треба віддати
належне – в технічному плані хлопці були
неперевершені (як-не як, консерваторська
освіта!), але амбіції у декого, схоже,
залишилися ще ті. „Кому вниз” за браком
часу довелося скорочувати розлогі
інструментальні партії, але полтавці
таки почули нарешті слівнозвісну річ
„Суботів” на слова Т.Шевченка, з якою
колись ще стрункий Андрій Середа
дебютував на першій „Червоній руті”.

Звісно
ж, знайдуться критики. І пригадають і
розмальованих неформалів, і неприбрані
пластикові пляшки, й інші малоприємні
речі, котрі насправді робить не хтось,
а ми ж самі. Але для них хочеться нагадати
слова Сергія Архипчука, котрий слушно
зауважив, що коли б кожен з 450 народних
депутатів організував, за прикладом
Миколи Кульчинського, культурну подію
такого масштабу, то до цього часу ми
мали б уже величезний культурний багаж.
Але покищо таких одиниці.І можна тільки
порадіти, що Мазепа-фест не зійшов з
дистанції, як більшість творчих
ініціатив,а має добру славу і стабільну
репутацію.

Галина
Пустовгар,

„Наше
слово”, №4

Comments are closed.

Основна мова вашого переглядача: