"Коли Микола Васильович Гоголь довгими сумними вечорами слухав
українську рок-музику, він думав собі таке: музика може бути поганою або доброю,
але – не нудною…"


"МАZЕПА-ФЕСТ-2004" Інструкція з виживання.

"Коли Микола Васильович Гоголь довгими сумними вечорами слухав
українську рок-музику, він думав собі таке: музика може бути поганою або доброю,
але – не нудною…"

Цей пасаж з боку МС, ведучого та найбільшого у світі
режисера "Маzепи-фесту" Сергія Архипчука – один з чисельних супер-афіоризмів,
якими він завантажив тисячі юних і гарячих голів", що купчилися на Співочому
Полі імені Марусі Чурай у Полтаві протягом 5 і 6 червня 2004-го року. Другий
"Маzепа-фест" – то було найгуманніше у світі торнадо (без жодних жертв) що
пронеслося над тихою Полтавою, лишивши по собі відгомін бунтарських децибелів,
свіжого музичного вітру істинної творчої свободи від близько тридцяти рок-ватаг
з усієї України. Такі інгрідієнти масових дійств як сповідальність, повна
віддача, емоційна і інтелектуальна напруга завжди мають найвищу цінність у
суспільстві, яке ще не перехворіло "фанерною попсою" та ніяк не одужає після
епідемії примітиву від цілковито антиукраїнських комерційних радіостанцій, які
безперервно "бомблять" наші мізки різнокаліберним лайном.

Другий
"Маzепа-фест", на відміну від першого, тривав два дні і містив мінімум три
ноу-хау порівняно з іншими подібними імпрезами. Передусім це розкішний диск із
записами груп, що грали на "Мазепі" торік і грали нині. Сімнадцять добірних
треків на диску і касеті, прослухавши які кожен міг налаштуватися на мазепинську
"хвилю" ще перед початком шоу. Друге ноу-хау – це концептуальна сценографія із
знаків-символів, просто кажучи – візуальний бренд фесту, який наскрізно пронизує
підсвідомість і гостей, і учасників. Ця ідея належить двом відомим майстрам
актуального мистецтва Олегу Тістолу і Миколі Маценку. Вони використали
традиційні форми козацького та гуцульського хрестів, надавши їм модерної напруги
і гнучкості. В якості носіїв образів був використаний прозорий пластик у вигляді
стилізованих хоругв. Себто – широка, глибока і невиразна сцена Співочого Поля
моментально "зібралася у кулак"… І врешті – третє ноу-хау вигадав Сергій
Архипчук.

Молоді команди, які вигулькнули безпосередньо перед початком
акції, грали з-за такту, тобто – за півгодини до офіційного відкриття свята. Для
них це був унікальний шанс, адже якоїсь іншої можливості заявити про себе вони
не мають. І з огляду на це "Маzепа-фест" є найдемократичнішим шоу у світі.

Крізь широко відчинені двері "Мазепи" в наше вкрай бідне на нові яскраві
відкриття культурне життя увірвалися веселі і дотепні панки КРУТІ ПЕДАЛІ,
блюзово-хіп-хопові алхіміки БЕРЕГ БОНАНЗИ, концептуальні акустики КОНТРАБАС. На
повен зріст загули ТРУТНІ, затанцював ON LINE, шокував соціальними текстами
гранжовий АНДЕРСОН і просто зачарувала карколомними рифами ДИМНА СУМІШ,
розчулила Оксана Виговська, підбадьорила Леся Горова вкупі з гітаристами Юрком
Товстоганом. У справжній вир етнічних експериментів усіх занурив без подібний
ОЧЕРЕТЯНИЙ КІТ, а здивував – музикант ЇЖАК, який спромігся тричі протягом двох
днів з'явитися у трьох різних іпостасях будучи при тому гранично переконливим.
Невипадково полтавська зірка – група АРАХНОФОБІЯ виступала у складі хедлайнерів,
адже рокова психоделія лідера команди Валерія Власенка вже давно подолала межу
периферійного герметизму.

Власне, рівень артистизму та професіоналізму
більшості формацій набагато перевищує рівень їхньої ж знаності, а це – ще одне
свідчення слабкості і безпорадності нашого так званого шоу-бізнесу, який багато
років поспіль тупенько жує пережоване та ще й годує цією гидотою усіх навколо.
Але ще більш кричущим фактом непрофесійності наших шоу-бізнесменів є той, що
вони залишаються сліпо-глухо-німими відносно творчості тих, що у Полтаві склали
міцний блок хедлайнерів, по-нашому – провідних команд. Насправді ті, про яких
піде мова нижче – цілком сформовані курочки, що несуть золоті яйця. Залишається
лишень тих курочок обігріти, нагодувати, а вже потім не лінуватися за тими
яйцями нахилятися. До слова: одна з пісень колись знаменитих полтавських КРАЯН,
які нині грають добірний фолк-ф'южн, так і називається – "Курочка".
Новороутворений музикантами групи САД і співаком на ім'я КАРЛЕН гурт СКАРБ виніс
на суд глядачів потужний мелодійний хард-рок, а цей стиль фактично зник з ринку
музичних ідей. Полтава наочно спостерігала за тим птахом – феніксом, що підвівся
просто з попелища.

Цвях за цвяхом у труну попси забивали
ТРУТНІ-вженехлопчики, але з нестримним хлоп'ячим завзяттям. Уявіть собі якісний
АС/DC з текстами а-ля БРАТИ ГАДЮКІНИ. Оце й будуть ТРУТНІ.

ВІЙ, що
прославив себе незабутніми лейтмотивами в "Очах відьми", "Коршаку", "Алілуї"
пішов у Полтаві ще далі і знову загіпнотизував усіх шаленим опусом "Відрізана
голова". Енергетично група нині виглядає ще кращє, аніж у свої золоті роки
початку 90-х.

Справжній "чортик з табакерки" – одесько-київська банда
НУМЕР 482 підкорила оптимізмом і динамікою, невпинними "кульбітами"
лідер-співака Віталія Кириченка та стовідсотковим драйвом.

А от
розібрати душі усієї п'ятитисячної громади на атоми і запустити усе це в космос
вдалося суперчудирнацькій та надоригінальній ПЕРКАЛАБІ з Івано-Франківська. Це –
такий собі гуцульсько-ямайський перпендикуляр, який дедалі виразніше впирається
гострим боком в роздутий кітч сучасної поп-культури. Неймовірний кайф,
генерований фантастичними музикантами.

Якби славетна трійця БОРЩ грала
би довше, то напевно усі "Макдональди" лишилися б без клієнтури. Так,
український БОРЩ – це Вам не "пєрвоє". Здоренко, Піпа, Корженко за мить
повернуть вас до стану, який не залишить сумнівів щодо того, що рок і не
збирався помирати. Здавалося, після БОРЩУ "Півням" буде важкувато. Та де там…

Рівно за хвилину Місько Барбара з МЕРТВИМ ПІВНЕМ та Віктором Морозовим
завели народ в іншу площину драйву – того, яким відзначено їхній останній альбом
"Афродізіяки". Шести хітів було досить, аби спантеличена публіка вже не хотіла
відпускати їх зі сцени. Після урочистого нагородження Віктора кришталевою
булавою з рук директора фесту й народного депутата Миколи Кульчинського, публіка
їх таки відпустила.

Закривали "Мазепу-2004" ГАЙДАМАКИ – єдині, хто грали
на фесті торік. Не дивлячись на сувору обіцянку оргкомітету не повторюватися,
для ГАЙДАМАКІВ зробили виключення, адже вони запустили нещодавно у світ Божий
новий диск "Богуслав", а відтак грали новий матеріал. Про тотальну ейфорію,
спричинену щільним і різнобарвним саундом ГАЙДАМАКІВ годі й говорити.

Великий обсяг позитивних вібрацій, що їх випромінював "Маzепа-фест"
протягом дводенного марафону – це той неодмінний сеанс звукотерапії для молоді,
яка живе у суцільному як вата вакуумі "ФМ-бєзпреєдєлу", оточена цинізмом,
нігілізмом і пофігізмом деградуючого суспільства. Як не пафосно це звучить, але
морально-етична опозиція несмаку і розгулу неприхованого жлобства й примітиву в
нашому з вами "ящику" повинна існувати. Існувати, розвиватися і зростати, аби
врешті-решт вибратися з багна.

11.06.04 | Олександр Євтушенко 

Comments are closed.

Основна мова вашого переглядача: