3302.jpgВідвідавши
минулими вихідними заключний день п'ятого фестивалю „Маzепа-фест” у
Полтаві, можу з впевненістю говорити, що ця імпреза стала своєрідним
брендом, адже „open-air” рок-фестивалів, які проводяться в України
регулярно(!) відверто небагато.


Дмитро Шульга, Сергій Ткаченко
13 червня 2007р

3301.jpg Відвідавши
минулими вихідними заключний день п'ятого фестивалю „Маzепа-фест” у
Полтаві, можу з впевненістю говорити, що ця імпреза стала своєрідним
брендом, адже „open-air” рок-фестивалів, які проводяться в України
регулярно(!) відверто небагато.

Але ще до того, як
наша нечисленна кіровоградська викладацько-журналістська делегація
дісталася до Співочого поля, де власне і відбувалися заходи
„Маzепа-фест”, ми набралися купи позитивних вражень від самого міста.
Не буду говорити за всю Полтаву, але принаймні у центрі нам трапилася
чи не найбільша концентрація пам'ятників та сквериків на одиницю площі.
Хоча ми так і натрапили на камінь на місці майбутнього пам'ятника
Симону Петлюрі, навколо якого останнім часом не на жарт розгорілися
суперечки, але біля монументу Полтавській битві на центральній
Олександрівській площі міста, біля пам'ятників Котляревському, Гоголю і
Шевченку (останній, до речі, дуже оригінальний) ми захоплено
фотографувалися. Хіба що Володимира Ілліча пропустили. Взагалі, Полтава
просто створена для прогулянок пішки: пройшовся трохи, роздивився –
присядь на лавочку в одному з численних сквериків, відпочинь у тіні, а
потім йди далі.

3302.jpg
Сам фестиваль теж відбувався у дуже мальовничому місці (а від
споглядання немальовничої водойми захищала сцена), де можна було за
бажанням або сидіти на трибунах амфітеатру, або спостерігати за
виконавцями напівлежачи на траві. Ми теж спочатку розташувалися на
схилі, адже було спекотно, до того ж за огорожу дбайливі міліціонери
відвідувачів з пивом намагалися не допускати. Тим більше, що першими
виступали, зрозуміло, молоді гурти переважно з Полтави й області. Маю
сказати, що з усіх особисто мені запам'яталися перша команда „Забута
симфонія” – виступили якось спокійно, без понтів – та група „Нове
покоління” з солісткою Олександрою, котра своїм зовнішнім виглядом
трохи нагадувала Брітні Спірс на початку її сценічного життя.

З
когорти рок-„важковаговиків” першими на сцені з'явились „Королівські
зайці”. Ходили чутки, що команда припинила своє існування, але
„Маzепа-фест” довів, що Леся Герасимчук енд компані, як-то кажуть,
„живіше всіх живих”! Чого тільки вартий ремікс на власну супербаладу „У
себе на вежі”, було б здорово, якби вони разом з цим і оригінал пісні
зіграли. Важко повірити, що кілька років тому „Королівські зайці”
випустили диск „Український альтернативний романс”, „мєдляків” на цей
раз вони не виконали. Попри потужність і танцювальність композицій,
народ найактивніше підтягнувся до сцени під час виступу наступних
учасників – гурту „Оторвальд”. Чи то через те, що хлопці самі з
Полтави, чи то що пісня „Мій коханий – голубий” людям ближча, ніж
лірика Лесі Українки.

Далі більш-менш виразно пам'ятаю
стильно-готичних тернопільців „Холодне сонце”, бо після того настала
закономірна розконцентрація уваги. Коли на сцені постійно змінюються
гурти, виконуючи по 2-3, а у найкращому разі по 4 пісні, мозок у якийсь
момент просто відключається. До того ж невідворотно насувалося цілком
зрозуміле фізіологічне бажання перекусити та попити пива. Тому
перепрошую перед полтавським „Майором Проніним”, луганським „Царством
небесним” ( з рідкісним випадком барабанника-вокаліста) та харківською
„Колекцією” – думаю послухати ці достойні колективи якось іншим разом.

Comments are closed.

Основна мова вашого переглядача: