У чотирьох фільмах Михайло Ткачук знайшов відповідь на «Загадку Норильського повстання». ("Україна Молода")

Один з цих фільмів – "Повстання духу" – ви зможете переглянути 5 червня у кінотеатрі "Листопад". Початок о 20.00 (Мазепа-фест)

«Я завжди думав про те, що слід мати групу бодай із шести чоловік, щоб зняти фільм. Але коли мені виповнилося 60, зрозумів, що можу фільм творити сам — як письменник книжку. Зараз я продюсер, автор сценарію, режисер, оператор, маю студію «Заповіт», сам танцюю, сам співаю. На жаль, поки що і сам дивлюся», — каже відомий режисер–документаліст Михайло Ткачук. Його документальний цикл «Загадка Норильського повстання» Спілка кінематографістів висунула на здобуття Шевченківської премії.

Документальний серіал «Загадка Норильського повстання» складається з чотирьох стрічок — «За ґратами Півночі», «Вірус непокори», «Повстання духу», а також «Щаслива Настуня», роботу над якою завершено днями на студії «Заповіт». Показ двох нових фільмів відбувся 29 січня у приміщенні Національного музею Тараса Шевченка. Планувався лише перегляд стрічки «Повстання духу», яка присвячується пам’яті діда режисера Михайла Ткачука, що постраждав від Голодомору 33–го року. Але оскільки «Щаслива Настуня» вже була завершеною, він вирішив зробити перед невеликою аудиторією допрем’єрний показ. Тут, як і в попередніх картинах, є старі фотографії, архівне відео, але в основі лежить нелегка доля героїчної жінки, учасниці тих трагічних подій Анастасії Тарнавської з Кіцмані Чернівецької області.

Цикл загалом розповідає про протест в’язнів проти нелюдських умов у норильських таборах ГУЛАГу влітку 1953–го — одну з забутих сторінок нашої історії. Його ініціаторами стали політичні в’язні з усього Радянського Союзу, серед яких було близько 70 відсотків українців. Акція непокори в таборах тривала кілька місяців.

Михайло Ткачук каже, що років з десять тому, працюючи над фільмами з нашої історії, йому довелося зустрітися з колишніми вояками УПА, які відбували заслання саме в Норильську. «Їхні розповіді про спротив тиранії табірної адміністрації та її добровільних помічників — кримінальних злочинців — вражали. Навіть зараз у це важко повірити: як в особливому режимному таборі, відірваному від усього світу на тисячі кілометрів, посеред тундри і в зоні вічної мерзлоти, вдалося підняти і повести проти влади всемогутніх чекістів майже двадцять тисяч в’язнів шести лагвідділень норильська», — каже Михайло Ткачук. Повсталі фактично створили у табірних пунктах Норлагу територію свободи із власним самоврядуванням і висунули радянському керівництву низку політичних вимог. Зрозуміло, що повстання було придушене спецвійськами НКВС, а його ініціатори розстріляні. Про те, хто були ці неймовірно сміливі люди, що організували республіку в’язнів, яка протрималася більше двох місяців, розповідають понад 150 учасників не лише з України, а й з Грузії, Литви, Латвії, Росії, Канади, Польщі, Естонії.

Складність для автора полягала в тому, що після звільнення у 1954—1956 роках колишні табірники давали підписку про нерозголошення, тому не кожний з них одразу наважувався на розмови про минуле, бо страх переслідування КДБ тримався десятиліттями. Герої картини зауважують, що в Норильську стоять пам’ятники учасникам повстання різних національностей, але немає ініціаторам — українцям. Цикл документальних фільмів «Загадка Норильського повстання» дає можливість глядачеві зазирнути за ширму таємниці , якою так старанно намагалися приховати свої нелюдські злочини червоні кати.

Ольга Жук, "Україна Молода"

Comments are closed.

Основна мова вашого переглядача: