З 8 по 10 червня в Полтаві відбувся п’ятий ювілейний фестиваль мистецтв «МАZЕПА-фест», який вже традиційно став справжнім святом для полтавської (і не лише полтавської) молоді. Фестиваль складався з трьох частин й розпочався у п’ятницю днем українського кіно. У ПД «Листопад» були продемонстровані стрічки з кінофестивалю «Одкрита ніч»: «Криниця для спраглих», «Сьомий маршрут», «Мамай» та «Камінний хрест». Цього ж 8-ого червня у театрі імені Гоголя відбувся вечір кобзарської та бардівської пісні в якому взяли участь Тарас Компаніченко, Юрко Фединський, Едуард Драч, Олександр «Саунд» Музика, Ігор Вишняков та інші відомі майстри кобзи, гітари та слова. Що характерно, заходи співпали за часом, але обидва зали були повні.
А у суботу та неділю над співочим полем імені Марусі Чурай сполохнули небеса. Саме тут відбулася квінтесенція свята – справжній рок-вибух. 44 рок-колективи по черзі виходили на сцену і кожен радував публіку власною самобутністю. Поряд із такими «монстрами» українського року, як «Оркеstр Янки Козир», «Перкалаба», «Кому Вниz», «Оt Vinta» та «Гайдамаки» на фестивалі виступили досі маловідомі, але дуже талановиті колективи. Про всіх написати неможливо, але хочеться виділити деякі гурти, бо ж вони того дійсно варті.
Кременчуцький «Phylum», про який навіть немає інформації у мережі Internet, але рулади їхньої вокалісти полтавські шанувальники пам’ятатимуть ще довго. Цей голос сміливо можна назвати «голосом фестивалю».
«Самі свої» — вже доволі відомий в Україні, але не «розкручений» в нашому місті київський гурт, який виконує жорстку соціальну лірику, викриваючи недоліки національного менталітету. Вокаліст гурту Олег Сухарєв (який до речі в кінці минулого року вже приїздив до Полтави з сольною програмою на запрошення неформального творчого об’єднання «Арт-М») виконав на сцені чудернацькі «дикі танці», чим вкрай потішив публіку.
Традиційно сильно презентував себе полтавський гурт «ДМЦ», виступ цих хлопців зібрав мабуть найбільшу кількість людей під сценою. І, незважаючи на те, що хлопці переклали російськомовні тексти на українську, всі фанати підспівували російською, адже справжня Україна — вона у серці, а не на вустах, чи не так, пане Архіпчук?
Фома з «Мандрів» довів, що може виступати без групи, так само легко, як і з нею.
Знайомі пісні розкачали публіку, перед сценою почалися справжні «танці із зірками». Фома побажав Полтаві довгих років процвітання та порадив зберігати у серцях справжній гоголівський дух, що живий на нашій землі.
Вінницький гурт «Тік», що до речі розшифровується як «Тверезість і культура» порадував полтавців чимось іконно українським, але таким, що не вписується у рамки жодних класифікацій. Тексти у «Тіку» здебільшого стьобні, а от музика – напрочуд серйозно зроблена та весело-академічна. Останньою соліст та баяніст гурту Віктор Бронюк заспівав «пісню про Леніна», тобто про оленів, які небриті і не голені, і хоча «МАZЕПА-фест» завершився лише декілька днів тому, автору цієї статті вже двічі пощастило почути цю пісню під акустичну гітару у виконанні «дворових менестрелів», висновки-робіть самі.
«Горгішелі» – один із найцікавіших гуртів, що з’явився в українській музиці останнім часом. Його основою та обличчям є Тамара та Етері — дві сестри-грузинки, що народилися і мешкають у Львові. Горгішелі співають українською та грузинською мовами, а у своїй музиці природньо поєднують елементи арт-року, грузинського та українського фольку у сучасному звучанні. Апофеозом їхнього виступу на фестивалі стало акапельне виконання маловідомої української народної пісні, під час якого навіть найенергійніші слухачі замовкли, зачаровані голосами львівсько-грузинських чарівниць.
Леся Герасимчук – фронтвумен львівського гурту «Королівські Зайці» порадувала полтавських цінувальників живого літературного слова, адже в активі гурту багато пісень, написаних на поезії класиків Королева «Королівських Зайців» має талант, смак до хорошої поезії і неабияку душевну чуттєвість, що робить її музику проникливою і жіночною. Когось її пісні, зворушують до глибини душі, когось проймають легким смутком, але байдужим не залишають нікого.
«Царство небесне» — одне із найяскравіших вражень фестивалю з міста Стаханова Луганської області. Те що в індустріальному шахтарському місті могла з’явитися група подібного рівня – то є справжнє диво… Візитівкою «Царства» є дивовижні соло на барабанах, адже лідером та колективу є Ярослав – вокаліст, який водночас грає на ударних. Уявіть, наскільки це непросто! Адже ритм ударних відрізняється від ритму співу… А став Ярослав барабанщиком з безвиході, просто не змогли знайти в Стаханові ударника – довелося самому. Тепер це хороший вокаліст і хороший барабанщик. А загалом це музика на межі реггі, етніки і ска.
Гурт «АтмаСфера» – несподіваний, самобутній проект в українській сучасній музиці: не часто можна побачити і почути музичний гурт, який працює в двох напрямках: — арт-рок (з елементами фанк, фолк, рок, симфо-музики та хард-кору) та багатогранна етно-музика з елементами фолку різних країн світу від Заходу до Сходу у поєднанні з древніми текстами. Музиканти не обмежують себе стилістичними рамками або стереотипами, а натомість намагаються максимально точно передати емоції, думки, інтонації свого внутрішнього світу, що виходять далеко за їх межі.
Закривали «МАZЕПА-фест» фронтмени вітчизняної рок музики, яким належить і гімн фестивалю «Шива». вокаліст та клавішник гурту Андрій Середа виклався по повній і зміг створити на співочому полі середньовічну готичну атмосферу. На питання, чи вдався фестиваль, Андрій відповів, що це вирішуватиме публіка.
Звісно, було ще багато хороших і різних гуртів: «Сонце кльош» та «Оркестр Янки Козир», «Рутенія» та «Перкалаба», «От VINTA» та «Гайдамаки», і кожен вніс свій шматочок гарного настрою в «свято воскресаю чого духу» під назвою «МАZЕПА-фест»

Автор: Павло Москалюк
Вечірня Полтава №24 (746)
12.06.2007

Tags:

One Comment to “«МАZЕПА-фест»: З Україною в серці прямуємо у віки!”

  1. Музикант says:

    Ви про музику чи про тексти, якось визначитись треба, музика і література і патріотизм – різні жанри

Основна мова вашого переглядача: