Доки із глибин сторіч долина козацький клич

Колись давно на Шар-горі

Козаки панували

І рано-вранці на зорі

В походи вирушали.

Тримали твердо у руках

Свої шаблюки гострі,

Щоб в український рідний край

Не йшли незвані гості.

За волю гинули в боях,

Життя своє поклали,

Щоб не схиливсь козацький стяг,

Щоб слава не пропала!

Ці рядки написав Юра Чикриж, юний говтвянин, який, очевидно, настільки відчуває свій духовний зв’язок із предками-козаками, що проникся настроєм тих часів, спробувавши уявити себе свідком подій сивої давнини.

Приємно усвідомлювати, що молодь усе більше повертається до своїх першоджерел, до свого коріння. І одне з них — історія Українського козацтва, історія наших славетних предків.

Саме тому з кожним роком розширюється коло молодих і юних учасників обласного козацького свята «Козацької слави — цілюще джерело», що традиційно відбулося останньої суботи травня на предковічній Шар-горі у Приліпці. З кожним роком тут більше й більше дітвори; їй цікаво тут усе: від веселих надувних атракціонів і численних торгових рядів, де можна запросто випросити у мами чи тата купити будь-яких ласощів; від захоплюючих виставок таких класних картин, вишиванок, виробів із бісеру та інших матеріалів (які теж за бажання можна придбати на місці), від співів караоке — і до зелених куренів, де всім бажаючим насипають смачнючу справжню козацьку юшку і найсправжнісінький козацький куліш, до катання на конях та до споглядання за козацькими забавами з театралізованим дійством і бойовими мистецтвами, які тут же демонструють нинішні козаки й козачата… А якщо до всього переліченого додати музику, пісні, що лунають звідусіль; покази моделей із прекрасними решетилівськими вишивками; веселі танці, різноманітні ігрові програми — то хочеться приїздити сюди знову і знову, хочеться прилучитися до оцього козацького духу та й самому стати козаком!

Такого святкового велелюддя, як 30 травня цього року, наша древня Шар-гора ще не бачила. Чергові співробітники ДАІ навіть розгубилися перед такою «навалою» автомобілів: місця для стоянки дуже скоро були зайняті, і ціла вервечка легковиків простяглася вздовж полівки мало не до самого села… Організатори свята навіть не чекали стільки гостей, хоча, як завжди, ретельно продумували кожен захід, забезпечували умови як для його виконавців, так і безпосередньо для всіх відвідувачів. Чітко спрацювали всі задіяні установи і служби: апарат і відділи освіти, культури і туризму, з питань надзвичайних ситуацій, управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, виконкоми Приліпської, Хорішківської сільських рад, районна СЕС, районні відділи управлінь МНС та МВС України, центральна райлікарня, районне споживче товариство «Козельщина» та Рада підприємців району…

І у результаті козацьке свято вдалося на славу. Радо вітали всіх, хто прибув на Шар-гору, господарі козацького свята: керівники району Наталія Литвин і Анатолій Беркута, Приліпський і Хорішківський сільські голови Олексій Домаєв та Леонід Невідомий. І, гадаю, почесні гості — губернатор Полтавщини Валерій Асадчев, його заступник і керівник апарату ОДА Сергій Соловей, голова обласної громадської організації «Полтавське окружне Козацьке товариство «Українське козацтво» Олексій Жовтобрюх, отаман Полтавського коша імені М.Міхновського Анатолій Лещенко, керівник громадського об’єднання «Нащадки Богдана Хмельницького» Василь Басаргін, представники Кременчуцького полку Міжнародної громадської організації «Козацтво запорозьке», Кобеляцького районного осередку обласної організації «Міжнародна академія козацтва» — були задоволені усім побаченим, почутим і скуштованим.

Ось враження і господарів, і почесних гостей:

— Козельщинський район має повне право називатися козацьким краєм: саме тут упродовж століть міцніло, мужніло, розширювалось, боролось сотенне, а потім повітове містечко Говтва, перші документальні згадки про яке зустрічаються у “Повчанні” Володимира Мономаха у 1095 році . Говтва була надзвичайно важливим форпостом на південно-східних рубежах Київської Русі, свідком і учасницею багатьох відомих, зокрема й суперечливих і трагічних подій в нелегкій для України і її державності час.

Сьогодні в Україні зареєстровано доволі велику кількість козацьких організацій, які мають всеукраїнський та місцевий статус. Наслідуючи історичні традиції, зазначені організації намагаються відтворити організаційну структуру, управління, козацькі звання, клейноди, однострої та іншу атрибутику козацтва минулого. Я щиро впевнена, що це не лише данина моди, а справді органічний зв’язок поколінь з нашими звитяжними предками, який разом з материнським молоком ми глибоко ввібрали у свою сутність із світанкових років життя. Сподіваюся, що ми та прийдешні покоління зможемо підтримати найкращі козацькі традиції та розвинути у собі найпрекрасніші людські якості – мужність і відвагу, повагу до історичного минулого, вірність товаришу і відданість Батьківщині (Наталія Литвин, голова Козельщинської РДА).

— Я не вперше приїжджаю на Шар-гору, і скажу, що людей із кожним роком прибуває на свято більше й більше. Нас кличуть сюди предки, які творили нашу історію, притягує їх енергетика.

Українське козацтво сьогодні відроджується. Завдяки ініціативі Президента був відтворений Батурин — древня козацька столиця. Я переконаний, що і на Шар-горі теж із часом відбудується і прийме відвідувачів козацька фортеця. З цієї гори перед нашими очима постає не лише Козельщинський край — ми бачимо всю нашу прекрасну, зелену, теплу Полтавщину. І йдемо до своїх першоджерел, до витоків, повертаємося до своїх козацьких традицій, бо без них ми не відтворимо систему право забезпечення в державі (Валерій Асадчев, голова Полтавської облдержадміністрації).

— Приємно бачити тут дітей: це значить, що козацький рід має своє продовження і йому дійсно нема переводу! У цьому історичному місці насправді відчуваєш духовне єднання зі своїми історичними предками (Анатолій Лещенко, отаман Полтавського коша імені М.Міхновського).

…А ми повертаємося до різнобарвного святкового натовпу і, розчинившись у ньому, милуємося виставкою художніх виробів вихованців Козельщинського Будинку дитячої та юнацької творчості, вишиванками як місцевих, так і решетилівських майстрів (Решетилівський ліцей представив на Шар-горі свої вишивані дива на виставці і на подіумі). Насолоджуємося концертною програмою, що включила в себе виступи народного ансамблю пісні і танцю «Славутич» із Кременчука, аматорського гурту «Сусіди» з Градизька, учасників художньої самодіяльності Козельщинського районного Будинку культури. І дивуємося розмаїттю пісень, які привезли з усіх куточків Козельщинського району наші аматори: співали Пригарівка, Бреусівка, Сушки, Рибалки, Оленівку, Пашківка, Мануйлівка; свіжо і захоплююче виступали учасники самодіяльності з ВАТ «Галещина, машзавод» і дитячої танцювальної студії «Натхнення». А ось і районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді закликає: «Нумо, хлопці та дівчата, на Шар-гору ігри грати!» Тож прилучаємося до ігор, жартівливих змагань, вікторини з призами й подарунками. А хто палить цигарки — до акції «Кинь палити — дихай вільно!», під час якої кожну здану цигарку міняють на шоколадну цукерку. До речі, таких цигарок наміняли впродовж свята стільки, що, врешті-решт, виклали з них вказану вище назву акції, а потім їх же урочисто спалили.

І неможливо було не піддатися спокусі скуштувати козацької каші та юшки, приготованої хорішківськими, приліпськими, говтвянськими та пісківськими куховарками!

Щоб трішки відпочити від натовпу й гамору, відходимо на край гори і милуємося захоплюючим краєвидом Псла і Говтви, луками і гаями, які з такої висоти здаються стереокартинкою. Там, за спиною, шумить і вирує свято, справжнє народне гуляння, а я знову-таки згадую написані на аркуші зі шкільного зошита в клітинку віршовані рядочки восьмикласника Юри Чикрижа, такі прості, невигадливі і такі щирі:

Попід лісом, попід гаєм

Рідна річка протікає.

Води у Дніпро несе

Мальовничий, чистий Псел.

Тут, на березі ріки,

Я живу й мої батьки.

Тут зростаю і радію,

Про своє майбутнє мрію.

Рідна річка! Рідний Псел!

Ми здолаємо усе!

І всі біди, всі незгоди

Хай поглинуть твої води!

І що можна додати до цього?..

Надія ЛИТВИН

З історичної довідки

Ще до початку 20 століття у горах, що оточують Говтву з півдня та заходу, зберігалися сліди давніх укріплень: на найбільшій з них — Шар-горі, були залишки валів, що вели з з півночі на схід, на сусідній горі — залишки невеликого земляного укріплення пізнішого походження, вірогідно, пристосованого для дії артилерії вже за часів козацтва. Між ними знаходилася підвищена рівнина без рослинності під назвою Лиса Гора. Вважали, що верхні її шари було знято в давнину для насипання валу або для двох величезних могил, розташованих на найвищих точках згаданих гір. На цій же горі зберігалися й підземні ходи, які були складовою частиною говтвянських укріплень.

У 1616 р. у Говтві — 250 дворів, вона позначена на карті Г.Л. де Боплана (середина 17 століття). Жителі Говтви брали участь у антифеодальному селянсько-козацькому повстанні Острянина 1638 проти гніту польської шляхти. 01.05.1638 р. повстанці розгромили під Говтвою польське військо на чолі з коронним гетьманом Миколою Потоцьким. Дві великі могили-кургани на вершинах Шар-гори та сусідньої безіменної, на думку одних дослідників, були спостережними пунктами, за твердженнями інших — братськими могилами загиблих у битвах.

Comments are closed.

Основна мова вашого переглядача: