Потрібен серйозний прорив кількох гуртів, успіх яких здійняв би «полтавську хвилю»

Онейроїд

Онейроїд

У передмові до енциклопедії «Легенди химерного краю» критик Олександр Євтушенко влучно зазначив, що українським є не лише вареники, писанки і гопак, але й рок-музика. Яке ж місце тут у Полтави?
Увібравши в себе традиції західної культури, вона змогла сформувати обличчя з неповторним колоритом і кількома потужними осередками активності. Найпомітніші серед них – Київ, Львів, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Івано-Франківськ і Донецьк. Хоча, звісно, рок-н-рольна мапа України не обмежується лише ними. Час від часу заявляють про себе й інші міста, що претендують на славу якщо не «Мекки року», то бодай «маленького Ліверпуля» (звідки походить гурт «Бітлз»). На думку деяких музичних оглядачів, за це звання може позмагатися і Полтава.

Пітерські акценти полтавського року

Валерій Власенко і Андрій Середа

Валерій Власенко і Андрій Середа

Свій початок рок-н-рольний рух у Полтаві бере приблизно з кінця 1980-их років. Тоді «перебудовний» СРСР накрило хвилею незалежної музики, що витворила феномен російського року з цілим пантеоном героїв: Борис Гребєнщиков, Віктор Цой, Костянтин Кінчев, В’ячеслав Бутусов, Майк Науменко, Олександр Башлачов, Юрій Шевчук, Єгор Лєтов. Ці виконавці справили колосальний вплив на кілька поколінь слухачів, а їхні пісні досі не втрачають популярності.
Валерій Власенко, лідер гурту «Арахнофобія», пригадує, що захотів стати рок-музикантом після перегляду в 1987 році фільму «Взломщик» із Кінчевим. Творчість вокаліста група «Алисы» вразила у шкільні роки й майбутнього фронтмена «ДМЦ» («Дороги меняют цвет») Андрія Гречаника, а ось на учасників команди «Транс-формер», схоже, найбільше вплинуло «Кино» Цоя. Згадані факти певною мірою пояснюють те, чому місцеві рок-колективи на початку діяльності взорувалася на традиції пітерських музикантів, до того ж не лише в музичному сенсі, але й у світоглядному.
– Я виріс на пітерському році, це для мене основа основ. Чому? Тому що для мене важливий текст. Нехай це буде просто пісня під гітару, проте зі змістом, – говорить лідер-гітарист «Транс-формера» Роман Бікеєв. – Наприклад, той же Олександр Башлачов, в якого таке смислове навантаження! Для мого покоління кумиром був Цой, досить порядна людина. Моя позиція така: якщо артист несе позитивні емоції, глядач, дивись, уникне якихось поганих учинків – не поріже собі вени, не викинеться з вікна.

«У Полтаві року не було й не буде»

гурт Майор Пронін

Майор Пронін

Перші спроби полтавських рокерів були швидше наслідуванням стилю відомих гуртів, однак поступово вони намацували власний почерк і виходили за межі репетиційних точок. У 1995 році «Арахнофобія» заявила про себе на легендарному фестивалі «Червона Рута» в Севастополі, вона стала дипломантом у номінації «Акустична музика». Тоді, нагадаємо, більше пощастило іншим хлопцям із Полтавщини – кобеляцькій команді «The Вйо», що конкурувала у напрямку «Танцювальна музика» і запам’яталася пізніше завдяки участі в проектах Мистецької агенції «Територія А».
Із плином часу географія концертів полтавських груп розширилась, вони випробували сили на різних фестивалях («Перли сезону», «Рок-екзистенція», «Зоряний вітер») і заграли свої речі для аудиторії сусідніх країн. Якось після виступу «арахнофобів» на московському Арбаті – з нагоди четвертої річниці проголошення незалежності України – ведучий був змушений визнати: «Хохлы, оказывается, тоже умеют петь и играть рок». Це було зрозуміло й полтавському слухачеві, який дедалі частіше почав відвідувати заходи за участю «своїх» команд, а їхні пісні зазвучали на радіостанціях «Промінь», «Майдан», «Радіоточка», «Люкс» і «Наше радіо».
Помітну ефірну підтримку надавала і надає Полтавська обласна державна телерадіокомпанія «Лтава», що послідовно обстоює гасло «Люби своє, українське». Починаючи з 1997 року, вона випускає музичну телепрограму «Квадрат успіху» і проводить конкурс «Квадрат успіху шукає таланти», де є номінація «Рок-музика». Натомість місцеві рок-активісти не завжди відчувають належну увагу з боку органів влади, відповідальних за молодіжну й гуманітарну політику. Для багатьох колективів буває досить складно поїхати на фестиваль власним коштом або отримати приміщення для проведення концерту. Незважаючи на постійні запевнення в тому, що «Полтава – це духовна столиця України», деякі чиновники ще зовсім недавно заявляли: «У Полтаві року не було й не буде».

Під патронатом гетьмана Мазепи

Сергій Буланий - гурт Контрабас

Сергій Буланий - Контрабас

Ці «прогнози» не справдилися, а швидше навпаки – спростувалися самим життям. Починаючи із 2000-их років, полтавський рок отримав новий імпульс розвитку. Він поступово вийшов за межі концертів у залах навчальних закладів, з’явилися цікаві молоді команди («Незвичайний Такотож», «Бавовна», «Колискова Ради», «Берег Бонанзи», «ДМЦ», «Круті педалі», «Контрабас», «Фреон»), їхні пісні включали до музичних збірок, були написані місцеві хіти («Дерево», «Сонце», «Масандра»), які публіка вимагає під час виступів на сцені й охоче співає у дружніх компаніях.
Але не менш важливим творчим стимулом стала поява на музичній мапі України «Мазепа-фесту». Від самого початку, з 2003 року, фестиваль чітко заявив про свій україномовний формат, із чим були змушені рахуватися гурти, що хотіли б поруч заграти із грандами на Співочому Полі імені Марусі Чурай. Декому навіть доводилося спеціально перекладати українською оригінальні російськомовні тексти.
– Мабуть, це перша сцена, яка дає змогу новим полтавським командам засвітитися перед широкою публікою, – каже лідер «Арахнофобії» Валерій Власенко.

O-torvald

O'torvald

Намагаючись залучити не лише відомих артистів (таких, як «Плач Єремії», «Кому вниз», «Вася Клаб» «Гайдамаки», Віктор Морозов, «Мертвий півень», «Вій», «Борщ», «Перкалаба», «Тельнюк: сестри», «Тартак»), але й молоді групи зі Сходу й Півдня, організатори проводять конкурсні відбори в Харкові й Дніпропетровську. Майже щороку видають диски, а на екрани виходять розлогі телеверсії акції, які періодично повторює в ефірі обласне телебачення. На правах господарів на «Мазепа-фесті» регулярно виступають полтавські рок-гурти, причому не завжди для «розігріву», але й у ролі хедлайнерів. Ними у різні роки були «Арахнофобія», «Транс-формер» і «O.Torvald». Останній колектив – це, певно, найуспішніша в мас-медійному плані команда, що вийшла на всеукраїнську орбіту. Щоправда, тут іще можна згадати київську формацію «ТаРута» на чолі з полтавцем Євгеном «Їжаком» Романенком.

Хвилю здіймай!

Однак місцеві рокери живуть не лише цим фестивалем. Вони проводять власні акції («Рок-удар», «Полтавський фестиваль акустичної альтернативної музики»), виступають на «Тарасі Бульбі» в Дубно на Рівненщині і «Дні Незалежності з Махном» у Гуляйполі, видають збірки й альбоми, знімають кліпи, відкривають арт-клуби.
Час від часу в Полтаві відбуваються призабуті акустичні «квартирники», на яких збираються до сорока осіб просто для, щоб послухати музику в майже інтимній атмосфері. Також позитивною тенденцією можна вважати те, що творчість, наприклад, «ДМЦ» чи «Онейроїда» приваблює мешканців інших міст і дехто навіть спеціально приїздить в Полтаву на їхні концерти.
За словами Юрка Зеленого, музичного критика з «ФДР-радіоцентру», Полтава нині переживає приблизно те, що відбувалося в середині 1990-их років у Тернополі, де проходить альтернативний фестиваль «Нівроку». Там, по суті, вже не стоїть питання про те, щоб привабити слухача на концерт не задарма. Люди готові заплатити хай 20 грн., щоб подивитися на молоді й не надто відомі гурти.
– У цьому плані Полтава не пасе задніх, – упевнений Юрко Зелений. – Тому що у нас є такі «творчі ями», як Миколаїв, Херсон, Суми, де публіка залишається на тому рівні, на якому в Полтаві була три-п’ять років тому.
Усе це, звісно, добре, проте замало для того, щоб називатися справжньою рок-столицею України. Потрібен серйозний прорив кількох самобутніх гуртів, успіх яких здійняв би в Україні «полтавську хвилю» (подібно до «подільської хвилі» – «ТіК», «Пропала грамота» й «Очеретяний кіт») і відкрив би дорогу іншим, можливо, й не менш талановитим колективам.

Сергій ШЕБЕЛІСТ
Газета «Полтавський вісник», 20 травня 2011 р., № 20
фото: Роман Коба

One Comment to “Чи стане Полтава новою рок-столицею України?”

  1. Олексій Логвінов says:

    гарна стаття, але мене дивують ці скарги на чиновників, які нібито повинні підтримувати рок-активістів, фінансувати їх поїздки на концерти. На мою думку держава повинна підтримувати установи на зразок Школи мистецтв чи Музичного училища, а підтримка державою рокерів це щось таке неприродне. Ну уявіть собі Курта Кобейна який іде на прийом до конгресмена щоб домовитись про фінансування туру ВІА “Нірвана”. Хіба не дурниця?
    Найкраще що може зробити чиновник для рокера так це не заважати.

Основна мова вашого переглядача: